МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВІТОВТ (1350—1430) — князь Великого князівства Литовського і Руського в 1392—1430. Отримав владу від двоюрідного брата Ягайла, який уклав унію з Польщею (1385) і став польським королем, уступивши великокнязівський престол Вітовту на умовах васалітету. Все своє життя Вітовт присвятив боротьбі за відновлення самостійності Литви. Спирався на литовське боярство, опозицію якому складала православна руська (українська й білоруська) знать, що не погоджувалася з централізацією управління та покатоличенням населення. У відповідь Вітовт удався до позбавлення удільних князів, в тому числі українських, влади, замінивши їх своїми намісниками та служебними князями (1392), Провадив активну зовнішню політику. Здобув вихід до Чорного моря, відіграв вирішальну роль у Грюнвальдській битві, чим здобув гарантії збереження литовської державності.

Н.Шевченко



[А] [Б] [В] [Г] [Д] [E] [Є] [Ж] [З] [I-Ї-Й] [K] [Л] [M] [H] [O] [П] [P] [C] [T] [У] [Ф] [X] [Ц] [Ч] [Ш] [Щ] [Ю] [Я] [Всі]