МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ВИТВИЦЬКИЙ Степан (1884— 1965) — державний, політичний та громадський діяч, Президент УНР в екзилі (з 6 березня 1954). Син управителя школи. Під час навчання у Львівському та Віденському університетах прилучився до українського руху. Як секретар Української Національної Ради підписався під Актом злуки ЗУНР та УНР 22 січня 1919. Член делегації ЗУНР на Трудовому конгресі України в Києві у 1919. Державний секретар закордонних справ Західної області УНР. З грудня 1919 містоголова дипломатичної місії у Варшаві, з якої вийшов, протестуючи проти Варшавського договору 20 квітня 1920. У 1924 продовжив адвокатську практику в Галичині. В 1924—1939 член ЦК УНДО. У 1935—1939 посол до варшавського сейму від Дрогобицької округи. В 1945 обраний заст. голови Центрального представництва української еміграції в Німеччині. Один із засновників Української Національної Ради (1948). З травня 1950 голова УНДО на еміграції. З 1951 жив у США. Член НТШ. Помер у Нью-Йорку.

С Білокінь