МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ЧИГИРИНСЬКИЙ ПОЛК — утворений в 30-х роках XVII ст. як полк реєстрових козаків. У роки Визвольної війни став головним гетьманським полком. За Зборівським реєстром 1649 до складу Чигиринського полку входили сотні: полкова Чигиринська, Криловська, Вороновська, Бужинська, Боровицька, Медведівська, Жаботинська, Смілівська, Баклийська, Орловська, Верміївська, Жовнинська, Максимівська, Кременчуцька, Потоцька, Омельницька, Голов'ятинська і Остапівська. Після Андрусівського перемир'я 1667 лівобережна частина Чигиринського полку відійшла до Миргородського полку, а правобережна потрапила під владу Польщі і стала ареною боротьби між козацькими, російськими, польськими, турецькими й татарськими військами за Україну.

Полковники Чигиринського полку: Михайло Станіслав Кричевський (1643—1648), Федір Вешняк (1648, 1650), Федір Коробка (1648—1649), Іван Богун (1649), Ілляш Богаченко (1650— 1651), Лук'ян Сухиня (1650), Михайло Криса (1651), Яків Пархоменко (1651—1653), Іван Волеваш (1653), Василь Томиленко (1653), Карпо Трушенко (1653—1658), Павло Кременчуцький (1659—1660), Петро Дорошенко (1660—1663), Прокіп Березецький (1662, 1664, 1666), Андрій Дорошенко (1668), Григорій Коровка-Вольський (1676— 1678), Костянтин Мокієвський (1708—1709), Гнат Галаган (1709— 1714) та ін. Після Прутського мирного договору 1711 Чигиринський полк ліквідовано, а більшість його козаків переселилася в Лівобережну Україну.

В.Панашенко