МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ФЕОДОСІЙ — (бл.1036—1074) — церковно-політичний діяч. Народився у Василеві поблизу Києва (нині м. Васильків). У 1055—1056 залишив дім та родину і пішов до Києва, де постригся у ченці й оселився у печері разом з Никоном Великим і Антонієм. Феодосій був другим після Варлаама настоятелем Києво-Печерського монастиря (1062—1074). Активно втручався в політичне життя Києва, виступаючи прихильником позбавленого великокнязівського престолу (1073) старшого сина Ярослава Мудрого — Ізяслава. Провадив значну релігійно-виховну діяльність. Збереглося кілька літературних творів Феодосія — два послання до князя Ізяслава, кілька повчань і молитва "За всіх християн". Канонізований православною церквою.

В.Ричка