МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

СТУС Василь Семенович (1938— 1985) — поет, один із найяскравіших представників руху "шестидесятників". Народився в с. Рахнівка Гайсинського р-ну на Вінниччині в сім'ї колгоспників. Дитинство провів у м. Донецьку. По закінченні середньої школи (1954) вступив до Донецького педінституту, який закінчив у 1959. Після служби в армії вчителював, навчався в аспірантурі. Вільний час віддавав поезії. В 60-ті роки стає одним з активних учасників руху за українське національне відродження, проти тоталітарної системи, бере участь у літературних, політичних дискусіях, в акціях протесту проти рецидивів сталінської репресивної політики, за що зазнає переслідувань з боку комуністичного режиму. В 1972 засуджується на ув'язнення. З 1979 — учасник Гельсинського руху, за що у 1980 знову засуджується. Перебування в таборі особливо суворого режиму спричинило передчасну смерть поета. 19 листопада 1989 перепохований з табірного цвинтаря на Байковому кладовищі м. Києва.

Стус — автор поетичних збірок "Зимові дерева", "Веселий цвинтар", "Палімпсести", "Дорога болю", "Передчуття", "Під тягарем хреста" та ін., більшість яких побачила світ лише в незалежній Україні, а також низки літературно-критичних праць. Посмертна збірка "Дорога болю" відзначена Державною премією ім. Т.Г.Шевченка за 1991. Під час другого ув'язнення у 1985 Стус став лауреатом Нобелівської премії, яка не була вручена через його смерть. У 1994 видано 4-томне зібрання творів поета. Ім'ям Стуса названо добровільне культурно-просвітницьке правозахисне благодійне товариство "Меморіал".

О.Вестова