МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

РУМЯНЦЕВ-ЗАДУНАЙСЬКИЙ Петро Олександрович (1725—1796) — російський полководець, дипломат, державний діяч. У 1736—1739 жив і виховувався в Україні. Як командувач 2-ою і 1-ою російськими арміями, що дислокувалися і діяли на території України і Молдови, брав участь у російсько-турецьких війнах 1768—1774 і 1787—1791, здобув перемогу влітку 1770 при Рябій Могилі, Ларзі і Кагулі, його війська оволоділи нижньою течією Дунаю і здійснили переможний наступ на Шумлу в 1774, що змусило Туреччину укласти Кючук-Кайнарджийську мирну угоду. За це Румянцев отримав військове звання генерал-фельдмаршала і почесне прізвище "Задунайський". У 1764 призначений головним командиром Малоросійських козацьких полків, Запорозьких козаків і Української дивізії. У 1787—1789 — головнокомандувач Українською армією. В 1764—1794 одночасно з військовою діяльністю перебував в Україні на посадах генерал-губернатора і президента Малоросійської колегії. Здійснив остаточну ліквідацію автономії України та її адміністративно-територіальна поділ на губернії (1782), скасував права козацької старшини і замінив її російськими урядовцями, провів перепис населення (т.зв. "румянцевський опис"), запроваджував в Україні російські закони, в т.ч. подушну подать (1783), що призвело до закріпачення українського селянства.

В.Палієнко