МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

"РОБІТНИЧА ОПОЗИЦІЯ" — фракція в РКП(б), яка представляла т. зв. "анархо-синдикалістський ухил". Оформилася під час дискусії про профспілки восени 1920. Вимагала передати управління народним господарством профспілкам, а керівну роль РКП(б) у сфері економіки обмежити господарським плануванням. "Робітнича опозиція" критикувала бюрократизацію партійного і державного управління та намагалася покращити матеріальне становище робітничого класу. В грудні 1920 на об'єднаному засіданні комуністів — делегатів VIII Всеросійського з'їзду Рад та профактивістів О.Шляпников оголосив платформу, яка протистояла ленінській у питанні про профспілки (більш повно викладена у брошурі О.Коллонтай " Робітнича опозиція " та тезах до X з'їзду РКП(б)).

В Україні прихильників " Робітничої опозиції " в КП(б)У очолили І.Перепечко і Т.Харечко. У профспілковому русі її форпостом була спілка робітників-металістів.

"Робітнича опозиція" була піддана розгрому з боку керівництва РКП(б) та КП(б)У. 15 лютого 1921 відповідно до пропозиції ЦК РКП(б) політбюро ЦК КП(б)У ухвалило рішення про чистку профспілкового апарату від прихильників "анархо-синдикалістського ухилу". В Чернігові було розпущено профцентр "Робітничий секретаріат", утворений прихильниками "Робітничої опозиції ", в Києві, Миколаєві та Донбасі — регіонах найбільшого впливу "Робітничої опозиції" — вони були позбавлені представництва у губпрофрадах. XI з'їзд РКП(б) виключив зі складу партії керівників колишньої " Робітничої опозиції", які не погоджувалися з ленінською політикою.

В 1935 18 членів колишньої " Робітничої опозиції" були притягнуті до судової відповідальності у сфабрикованій справі "Московська контрреволюційна організація групи " Робітнича опозиція", а в 1937 репресовані.

О.Мовчан