РОЗДІЛ II. СЕРЕДНЬОВІЧНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ТЕМА 4. КИЇВСЬКА РУСЬ

852 р.

Перша згадка про Руську землю в «Повісті минулих літ»:

В рік 852, коли почав царювати в Греції Михайло, стало називатися (наша земля)- Руська земля».

860 р.

Перший морський похід князя Аскольда на Візантію. Під час цього походу відбулося Хрещення Аскольда під мурами Константинополя.

862 р.

Запрошення варязьких князів на правління. Літопис про це пише так: «…Сказали руси, чудь, словени… земля наша велика і щедра, а ладу в ній немає. Ідіть-но княжити і володіти нами… і сів старший Рюрик в Новгороді, а другий Синус в Білоозері, а третій Трувер в Узборське »

879 р.

Смерть Рюрика, регентом при малолітньому синові Ігореві стає Олег.

882 р.

Захоплення князем Олегом Києва. Хитрощами він виманив Князів Аскольда і Дира з міста та вбив.

883-885 рр.

Олег силою об’єднує навколо Києва племена древлян, сіверян, кривичів і змусив їх платити данину.

907, 911 р.

Походи князя Олега на Візантію. Внаслідок переможного на Константинополь (літопис пише, що він прибив щит на воротах Константинополя) було укладено договір 907 р., за яким візантійці мали сплатити контрибуцію. Купці отримали право на безмитну торгівлю. У 911 р. мирна угода була доповнена правовими нормами, які регулювали відносини в торгівельних справах та під час конфліктів.

912-945 рр.

Правління князя Ігоря, який продовжив політику попередника:

1)об’єднує силою навколо Києва інші племена;

2)воює із степовиками (хозарами і печенігами), захищаючи Русь від їх грабіжницьких набігів;

3)здійснює походи на Візантію (941 р.- перший похід, який закінчився невдало; 944 – похід закінчився мирною угодою, яка була значно гіршою за договір Олега, бо купці втратили право безмитної торгівлі; Русь втратило вихід до Чорного моря тощо.

945 р.

Смерть князя Ігоря, який загинув під м. Іскоростень збираючи додаткову данину з древлян.

945-964 рр.

Правління княгині Ольги, яка:

1) помстилася древлянам за смерть чоловіка – винищила древлянську знать, спалила їхню столицю Іскоростень;

2) провела реформи: а) встановила норми данини, податку повинностей т. зв. «уроки», «устави», «оброки»; б) побудувала погости («становища») з місцевою князівською адміністрацією, яка не тільки збирала данину, але й виконувала адміністративно-судову функцію;

3) 957 р. (за іншими даними 946 р.) прийняли християнство, під час візиту до Константинополя.

961 р.

Місія німецького єпископа Адальберта до Київської Русі, з метою поширення катоцилизму, яка закінчилася повним провалом.

964-972 рр.

Правління князя Святослава Ігоревича («Завойовника», «Хороброго»). За своє правління він:

1) підкорив плем’я в’ятичів;

2) розгромив Хазарський каганат;

3) воював проти ясів (осетинів) і косог (адигейське плем’я) приєднав до Київської Русі м. Тмутаракань, розширив кордони держави до Каспійського моря;

4) здійснив декілька тривалих походів на Балкани, захопив майже всю територію Болгарії, з 969 р. розпочав війну з Візантією, яка закінчилася мирною угодою 971 р., за якою він зрікався усіх завойованих володінь на Балканах, а візантійці зобов’язувалися пропустити руське військо додому;

5) 972 р. загинув від печенігів, повертаючись із військового походу.

972-980 рр.

Боротьба за владу між синами Святослава: Ярополком (княжив у Києві), Олегом (княжив у Овручі) та Володимиром (княжив у Новгороді),в ході якої Ярополк вбиває Олега і сам гине в боротьбі з Володимиром, якому допомагали варяги.

980-1015 рр.

Правління князя Володимира («Великого»).Князь Володимир:

1) провів адміністративну реформу (передав землі управління 12-м синам, позбавивши влади племінних князів, чим поборов місцевий сепаратизм, значно посиливши централізацію влади;

2) розпочав карбування перших на Русі золотих і срібних монет;

3) для захисту від постійних набігів кочівників побудував оборонні вали (т. зв. «змієві вали») та укріплені гради – фортеці на річках Сулі, Трубежі, Стугні.

981 р.

4) приєднав до Київської Русі червенські міста Перемишль, Червень, Бузьк, відвоювавши їх від поляків;

981-982, 984 р.

5) здійснив походи проти в’ятичів та радимичів, підкоривши їх;

988 р.

6) найважливіше досягнення - хрещення Русі:

- спочатку він намагався опертися на стару поганську релігію, побудував пантеон язичницьким богам (Перуну, Хорсу, Стрибогу, Сімарглу, Дажбогу, Мокоші).

- потім бажаючи здійснити владу і об’єднати державу переходить до монотеїзму – приймає Християнство православного (візантійського) зразка, яке базувалося на засадах цезаропапізму т. б. світська влада стояла над церквою, а не навпаки, як в Римі.

- прийняття Християнства сприяло централізації країни; зміцнило авторитет і владу князя (як влади від Бога); зумовило розвиток культури, поширення писемності, появу перших шкіл тощо; значно підняло значення Київської Русі на міжнародній арен.

1015-1019 рр.

Боротьба за київський престол між синами Володимира, в ході

якої Святополк убиває братів Бориса, Гліба, Святослава, за що народ прозвав його Окаянним. Ярослав за допомогою варяжських дружин проганяє Святополка, який втік до Польщі. 1018 р. Святополк, за допомогою польського короля Болеслава I (Хороброго) знов оволодів Києвом. 1019 р. відбулася вирішальна битва, в якій переможцим вийшов Ярослав.

1019-1054 рр.

Правління Ярослава Мудрого:

1) спочатку змушений був боротися за великокнязівський престол з своїм братом Мстиславом. 1024 р. відбулася битва біля м. Листвен, в якій переміг Мстислав, але він віддав Київ Ярославу, а сам правив у м. Чернігів, таким чином до смерті Мстислава 1036 р. фактично було дуалістичне правління, брати разом вирішували державні питання, здійснювали військові походи:

1030-1031 рр.

2) було здійснено військові походи проти Польщі, щоб повернути «червенські міста», які захопив Болеслав I Хоробрий у 1018 р. 1031 р. на відвойованих руських землях було засновано м. Ярослав, яке стало форпостом Київської Русі на заході;

1036 р.

3) розгромив остаточно під мурами Києва печенігів, частина з яких відкочувала за Дунай а інші розселилися на території Київської Русі визнавши владу київського князя;

1037 р.

4) на місці перемоги над печенігами збудовано Софіївський Собор. При соборі святої Софії створено першу бібліотеку;

1036-1054 рр.

5) створено перший кодекс звичаєвого права «Руська Правда», в якій основним об’єктом захисту стало майно і житло людини;

1037 р.

6) заснування Київської православної митрополії, яка складалася із 8, а згодом 16 єпархій, Митрополитом став грек Феопемпт;

1051 р.

7) призначено митрополитом Київським русина Іларіона, який написав величний твір «Слово про закон і благодать»;

8) значно пожвавив дипломатичні стосунки та завдяки пошлюбленню своїх дітей з представниками європейських династій зміцнив міжнародний авторитет Київської Русі;

1054 р.

9) поділив Русь на уділи між своїми синами:

1) Київ- Ізяславу, старшому синові; 2) Чернігів – Святославу; 3) Переяслав – Всеволоду; 4) Смоленськ – В’ячеславу; 5) Волинь – Ігорю; 6) Галичину – внукові Ростиславу Володимировичу. Запровадив принцип старшинства т. зв. «сеньйорат», або принцип «драбинного сходження» чи ротації, який передбачав при звільненні якогось престолу, всі хто стояли нижче піднімалися на щабель вище. Цим самим він хотів запобігти братовбивчій боротьбі за владу.

1054-1073 рр.

Правління тзв. тріумвірату старших синів Ярослава: Ізяслава, Святослава, Всеволода.

1068 рр.

Поразка Ярославовичів у битві з половцями на р. Альта. Наслідок: тзв. «I Київська революція» - велике повстання в Києві проти Ізяслава, через його відмову дати зброю, щоб захистити Київ. Віче (народні збори) проганяє князя Ізяслава і проголошує Київським князем ув’язненого полоцького князя Всеволода. Перший раз в історії Київської Русі виразно виступають на політичній арені народні маси – vox populi (голос народу) пізніше Ізяслав повертається в Київ за допомогою польських військ, вчинивши жорстоку розправу над повсталими.

1072 р.

На княжому з’їзді у Вишгороді була затверджена «Правда Ярославовичів» - нова редакція «Руської правди», яка передбачала більш суворі покарання за будь- яке порушення приватної власності, а також за виступи проти князівської влади та інше.

1073-1076 рр.

Правління князя Святослава Ярославовича, який разом із Всеволодом виступив проти Ізяслава і змусив його втекти до Польщі.

1077-1078 рр.

Після смерті Святослава, Ізяслав втретє стає за допомогою полянів Київським князем.

1078 р.

Смерть Ізяслава в битві з племінником Олегом Святославовичем.

1078-1093 рр.

Правління Всеволода Ярославовича (батька Володимира Мономаха), який намагався зміцнити владу великого князя та зберегти єдність Київської держави.

1097 р.

З’їзд князів у Любечі. У ньому взяли участь чернігівський, смоленський, волинський, теребовельський та київський князі. Було вирішено:

1) скасувати принцип сенйорату і запровадити принцип вотчини, за який син успадковує князівські землі від батька, а всі спірні питання розв’язуються спільно на княжих з’їздах;

2) домовилися про спільну боротьбу із половцями;

3) заборонено укладати приватні союзи із степовиками.

1113 р.

Смерть київського князя Святополка II. Т.зв. «II київська революція» - прихід до влади князя Володимира Мономаха, якого запросило до влади київське віче, щоб він загасив полум’я повстання та внормував життя в місті.

1113-1125 рр.

Правління Володимира Мономаха, який внормував життя запровадивши тзв. «Устав», в якому підтвердив усі права князівської верхівки щодо підданих, однак зробив певні поступки міській бідноті та закупам, обмежив лихварство, зменшив відсотки позичок тощо.

1116 р.

В. Мономах здійснив черговий похід на половців, відкинувши їх аж до Волги, т. ч. майже чверть століття половці не насмілювалися нападати на Русь.

1117 р.

З’явився величний твір В. Мономаха «Повчання дітям», в якому він різко засуджував князівські міжусобні чвари і закликав до єднання всіх руських земель. Він радив своїм дітям дотримуватися християнських чеснот.

1125-1132 р.

Правління сина Мономаха князя Мстислава, який продовжував політику свого батька і ще зберіг єдність Київської держави.

1147 р.

Син В. Мономаха Юрій Долгорукий заснував м. Москву

1154 р.

Юрій Долгорукий скориставшись смертю київського князя Ізяслава II, сів у Києві, але невдовзі 1157 р. був отруєний.

1169 р.

Син Ю. Долгорукого Андрій Боголюбський захопив Київ і нещадно його пограбував. Він забрав у Борисоглібському Храмі Вишгорода святиню чудотворну ікону Божої Матері і вивіз її в м. Владімір на р. Клязьмі, цим виразно демонструючи розрив з Києвом.

1187 р.

Перша згадка у Київському літописі назви «Україна», де говориться про смерть князя Володимира Глібовича «… за ним же Україна багато потужила» /літопис/.

1203 р.

Київ перейшов під владу гальцько-волинського князя Романа Мстиславовича.

1223 р.

Перша битва з монголо-татарами на р. Калка, яка закінчилася страшною поразкою руських військ (додому повернулася лише 1/10 частина війська).

1238-1240 рр.

Широкомасштабний наступ монголо-татар на Київську Русь, які почергово оволоділи всіма князівствами і підійшли до Києва.

1240 р.

Монголо-татарські війська хана Батия захопили м. Київ, який був під владою Данила Галицького з 1239 р. і який обороняв його воєвода тисяцький Дмитро.

1241 р.

Похід монголо-татар в Галичину та Волинь, Чехію, Угорщину, Польщу.