Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

145

Субота, 24 березня 1917 року

Андрій Лобанов-Ростовський обраний солдатським комітетом на офіцерську посаду

Усюди ознаки розладу. Солдати недбало одягнені, не віддають честь, утратили будь-яку повагу. Він фактично виявився бранцем у казармах, сидів і чекав на рішення батальйонної ради. Чи схвалять вони його кандидатуру?

Сьогодні рішення ухвалено. Так, йому дозволено бути їх офіцером. Але це не означає, що він зберігає попереднє положення. Командир батальйону пояснив йому так: офіцери — начебто конституційні монархи, які мають формальну відповідальність, але не має реальної влади. Але Лобанов-Ростовський усе одно зітхнув полегшено. Якби його кандидатуру не схвалили, то його напевно заарештували б. Або зробили б щось іще гірше. Він пише:

Вийшло так, що начебто вирішальний голос віддав за мене сержант, який знаходився під моїм командуванням і розповів комітетові про те, що сталося під Режицею 1916 року, коли я під особисту відповідальність, усупереч наказу командира полку, дозволив своїм людям узяти відпустку і поїхати додому. Відразу ж після цього до мене завітали двоє членів комітету і повідомили про ухвалене рішення, а також дуже ввічливо запитали, чи не зроблю я їм честь і не залишуся в батальйоні. У того самого вечора ми дізналися про п’ятьох офіцерів з Московського полку, яких тільки вчора обрали свої солдати, а вночі вбили.