Поле битви – Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення

Парламентська асамблея ОБСЄ, що звинуватила Росію в окупації України

1 липня 2014 р. на 23-й сесії Парламентська асамблея Організації з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ) більшістю голосів ухвалила резолюцію, яка має назву «Очевидне, грубе і невиправлене порушення Гельсінкських принципів Російською Федерацією». У резолюції серед іншого зазначається, що «…починаючи з лютого 2014 р. Російська Федерація в рамках своїх відносин з Україною порушила всі десять гельсінкських принципів…» і що Росія «продовжує порушувати свої міжнародні зобов’язання з наміром висунути такі ж незаконні домагання на східну частину України, як вона вже чинила раніше і загрожує і надалі чинити стосовно інших держав-учасниць». Тому Парламентська асамблея ОБСЄ вважає військову агресію і різні форми примусу, які спрямовані на утиск властивих суверенітету України прав на догоду власним інтересам Російської Федерації, неспровокованими і заснованими на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах; заявляє про тверду підтримку суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України, як це визначено Конституцією країни і в її міжнародно-визнаних кордонах. Окрім того, у зазначеній резолюції міститься заклик до держав-членів ОБСЄ «відмовлятися від визнання насильницької анексії Криму Російською Федерацією» та висловлюється «жальз приводу збройного втручання, здійснюваного контрольованими Російською Федерацією силами в Україні…». НАТО визнало, що Росія перекидає в Україну зброю і бійців та здійснює артилерійські атаки на територію України.

Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен засудив вторгнення російського «гуманітарного конвою». «Ці події виглядають більш тривожним, оскільки вони збігаються з масштабною ескалацією російської військової залученості в Східній Україні з середини серпня 2014 р., в тому числі з використанням російських військ», — заявив Расмуссен. «Крім того, Росія здійснює артилерійські атаки — як з прикордонної території, так і з території України — в даний час використовується проти українських збройних сил», — йдеться в його заяві. Генсек НАТО звернув увагу на наявність у бойовиків великої кількості сучасної зброї, «включаючи танки, бронетранспортери й артилерію в сепаратистських груп у Східній Україні». 30 червня 2014 р. головнокомандувач Об’єднаних Збройних Сил НАТО в Європі Філіп Брідлав визнав, що Росія не лише фінансово і матеріально підтримує сепаратистів, але й використовує проти України вбивць-найманців у той час, коли регулярні російські збройні сили полегшують рух бойовиків, обладнання та фінансів через кордон України: Російські іррегулярні сили дуже активні у Східній Україні, підтримувані Росією сили активні в Східній Україні і російське фінансування дуже активне на сході України.

У кінці серпня — на початку вересня 2014 р. відбулася одна з трагічних сторінок війни на сході України — Іловайський котел. Тоді розгорнулися запеклі бойові дії між українськими Збройними силами й підрозділами МВС з одного боку та збройними формуванням терористичної організації ДНР і російських збройних сил — з іншого. Характер боїв визначався стратегічним значенням Іловайська, який розташований у 25 км на схід від Донецька — перехід Іловайська під контроль Збройних сил України дозволив би відрізати постачання зброї та бойовиків до Донецька та звільнення міста в перспективі.

Українські військові увійшли в Іловайськ 18 серпня. Вони змогли взяти під контроль більшу частину міста, однак після введення регулярних російських військ 23—24 серпня 28 серпня Іловайське угрупування опинилося в оточенні.

29 серпня вночі російський президент В. Путін звернувся до бойовиків із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні. Терористи згодом заявили, що готові випустити бійців з оточення. 30 серпня о 10:00 українські військові організованими колонами почали рух з міста, однак колони підступно розстріляли, завдавши великих втрат українським військам. За даними Міністерства оборони, під Іловайськом загинуло багато українських бійців, сотні були поранені та були захоплені в полон.

Трагедія під Іловайськом стала переломним моментом війни на сході України — зрозумівши, що гібридна війна програна, кремлівська верхівка була змушена перейти до відкритої збройної агресії із залученням регулярних підрозділів російської армії.

Важкі втрати з обох боків спонукали українське та російське керівництво до укладення Мінського перемир’я в рамках контактної групи Україна—Росія—ОБСЄ із залученням представників російських бойовиків.

5 вересня 2014 р. в Мінську в будівлі «Президент-готель» відбулася третя зустріч Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, в ході якої сторонами конфлікту узгоджено виконання «Плану мирного врегулювання ситуації на сході України» П. О. Порошенка з урахуванням ініціатив президента Російської Федерації В. В. Путіна. Дія угоди набрала чинності в той же день.

20 вересня 2014 р. рішенням четвертого засідання Контактної групи затверджений Меморандум щодо двостороннього припинення застосування зброї, який тлумачив шляхи імплементації 1 пункту рішення протоколу.

У той же час бойовики та російські війська продовжували щоденні обстріли позицій українських військових на різних ділянках фронту. Загальна кількість порушень військами Росії й бойовиків режиму тимчасового припинення вогню з моменту підписання Мінських домовленостей наприкінці жовтня перевищила 2000, на початку листопада наблизилася до 2400. Станом на 18 листопада кількість обстрілів бойовиками українських позицій перевищила 3 тис., а на 24 листопада склала 3412 разів.

З 13 січня 2015 р. розпочалося відновлення військового наступу Російської Федерації. Одним із основних об’єктів боротьби став Донецький аеропорт.

Активний наступ на Донецький аеропорт бойовики поновили 15 січня 2015 р. Про наміри захопити аеропорт заявив ватажок ДНР О. Захарченко. Успішна українська оборона аеропорту тривала до 19 січня, проте ситуація погіршилася після того, як бойовикам вдалося підірвати частину перекриття другого поверху. Серед факторів, що ускладнили оборону аеропорту, — густий туман та заглушення супротивником засобів радіозв’язку. До 22 січня українські військові змушені були залишити об’єкт. За підрахунками військового експерта О. Кривоносова, за весь період перебування українських військових в Донецькому аеропорту загинуло понад 200 осіб, поранено понад 500.

Протягом 11—2 лютого 2015 р. у Палаці Незалежності Мінська відбулася третя зустріч лідерів держав у нормандському форматі Україна—Німеччина—Франція—Росія П. Порошенка, А. Меркель, Ф. Олланда, В. Путіна та четверта зустріч тристоронньої Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України Г. Тальявіні, Л. Кучми, М. Зурабова, І. Плотницького, О. Захарченко та ін. 12 лютого в ході 16-годинних переговорів Мінського саміту сторонами конфлікту був узгоджений комплекс додаткових заходів щодо виконання Мінських угод від 5 вересня 2014 р.

Системною проблемою для дій ЗСУ на сході України став міжнародний контекст цього конфлікту. Якби він був суто внутрішнім, то територіальна цілісність та суверенітет України були б відновлені ще у травні—червні 2014 р. Проте участь Росії ставала невідомим за потенційним масштабом зовнішнім чинником впливу. Через це керівництвом держави частина проблеми виносилася у дипломатичні процедури вирішення, які мали характер напівзаходів з деескалації або замороження конфлікту. Сьогодні важко оцінити з короткої хронологічної дистанції, які саме політичні та воєнні кроки були найбільш ефективними, що саме було здійснено вірно або помилково. Проте фактом є те, що бійці добровольчих батальйонів, ЗСУ, Національної Гвардії та прикордонних підрозділів показали приклади героїзму та звитяги, які завжди були властиві українським воякам.

У доповіді моніторингової місії Управління верховного комісара ООН з прав людини повідомляється, що за період бойових дій на сході України (до травня 2015 р.), загинуло принаймні 6417 людей. Ще 15 962 отримали поранення. Крім того, багато людей зникли безвісти. За даними ООН, загалом від воєнного конфлікту постраждали вже 5 млн чол., а понад 1 млн людей переїхали до інших регіонів України.

У цьому конфлікті з українського боку з точки зору воєнного мистецтва найкраще показали себе командири середньої та нижчої ланки, оскільки загальний рівень керівництва воєнними діями поки що оцінюється фахівцями як низький чи недостатній. Проте українське суспільство довело системний опір зовнішній агресії та впевненість у своїй легітимності та силі, і участь громадянського суспільства у цьому була набагато більшою, аніж держави. ЗСУ та підрозділи МВС, прикордонні підрозділи реформуються та набувають бойового досвіду. Ці зміни поступово призводять до формування з українських вояків однієї з найкращих та досвідчених армій регіону Східної Європи.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст