АБВ. Збройний конфлікт в термінах (Путівник для України)

Найманець - особа, яка бере участь у збройному конфлікті з метою отримати матеріальну вигоду, але не входить до складу збройний сил воюючої держави чи інших легітимних структур. Найманець не має права на статус комбатанта, а відтак і військовополоненого. У багатьох країнах найманство переслідується законом.

Акти/документи міжнародних організацій

Додатковий протокол (Протокол І) до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнардних конфліктів (8 червня 1977 р.), визначає найманцем будь-яку особу, яка:

• а) спеціально завербована на місці або за кордоном для того, щоб брати участь у збройному конфлікті;
• б) фактично бере безпосередню участь у воєнних діях;
• в) бере участь у воєнних діях, керуючись, головним чином, бажанням одержати особисту вигоду, і якій дійсно було обіцяно стороною або за дорученням сторони, що перебуває в конфлікті, матеріальну винагороду, що істотно перевищує винагороду, яка обіцяна чи сплачується комбатантам такого ж рангу і функцій, які входять до особового складу збройних сил даної сторони;
• г) не є ні громадянином сторони, що перебуває в конфлікті, ні особою, яка постійно проживає на території, яка контролюється стороною, що перебуває у конфлікті;
• д) не входить до особового складу збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті;
• е) не послана державою, яка не є стороною, що перебуває в конфлікті, для виконання офіційних обов'язків як особи, що входить до складу її збройних сил.

Українські нормативно-правові акти

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі за «вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях», а також за «участь найманця у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях».

Незаконні збройні формування - утворені всупереч законодавству будь-якої країни воєнізовані угруповання, які переслідують політичні чи інші цілі, використовуючи методи збройного насильства; можуть вести збройну боротьбу з органами державної влади, протистояти урядовим військам, воювати між собою і навіть з мирним населенням.

Конституція України забороняє створення будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. Стаття 260 Кримінального кодексу України «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань» передбачає кримінальну відповідальність за створення незаконних збройних формувань, керівництво ними та участь у них. У примітках до цієї статті міститься роз'яснення, що під воєнізованими «слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка», під збройними формуваннями «слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю».

У 2014 р. на сході України, за підтримки Російської Федерації, створені незаконні збройні формування, які захопили адміністративні будівлі в окремих районах Луганської та Донецької областей. Із розвитком конфлікту 16 вересня 2014 р. утворено окупаційні адміністрації Російської Федерації.

Нюрнберзькі принципи - загальновизнані міжнародно-правові норми, закріплені в Статуті Міжнародного військового трибуналу 1945 р. (ст. 6), який став правовою основою для винесення вироку німецьким воєнним злочинцям у Нюрнберзі.

Статут визначає злочином, що підлягає юрисдикції Трибуналу і тягне за собою індивідуальну кримінальну відповідальність, наступні дії:

- злочини проти миру (планування, підготовка, розв'язання чи ведення агресивної війни);

- воєнні злочини (порушення законів і звичаїв війни, зокрема, це вбивства, катування або поневолення (рабство) цивільного населення окупованій території; вбивства або катування військовополонених; вбивства заручників; пограбування громадської або приватної власності; безглузде руйнування міст чи сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю, та інші злочини);

- злочини проти людяності (вбивство, винищення, поневолення, вислання та інші жорстокості щодо цивільного населення).

Нюрнберзькі принципи були взяті до уваги при створенні у 1993 р. Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії (див. «Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії»).