АБВ. Збройний конфлікт в термінах (Путівник для України)

Миротворчі сили ООН (Збройні сили ООН) - військові контингенти країн-членів ООН, які згідно зі Статутом ООН діють у країнах, які переживають конфлікт, з метою запобігання або ліквідації загрози миру і безпеки шляхом спільних примусових дій, якщо заходи економічного і політичного характеру виявилися недостатніми.

Їх утворення та застосування регламентується Статутом ООН (зокрема Розділом VII «Дії щодо загрози миру, порушень миру та актів агресії»). Рішення про застосування збройних сил приймається консенсусом (тобто одностайно) між постійними членами Ради Безпеки ООН. Плани застосування збройних сил складаються Радою Безпеки ООН за допомогою Військово-Штабного Комітету.

Збройні сили ООН застосовувалися у Єгипті (1956-1967 рр.), у Конго (19601964 рр.), на Кіпрі (з 1964 р.), на Близькому Сході (1973-1979 рр.) та в інших регіонах.

29 травня визначено Міжнародним днем миротворців ООН.

Див. також «операції з підтримання миру і безпеки».

Міжнародне гуманітарне право (право збройних конфліктів) - система міжнародно визнаних правових норм і принципів, що застосовуються під час збройних конфліктів, встановлюють права і обов'язки суб'єктів міжнародного права щодо заборони чи обмеження використання певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечення захисту жертв кофлікту та визначають відповідальність за порушення цих норм (визначення з Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних силах України).

Під захистом міжнародного гуманітраного права (МГП) знаходяться:

- жертви збройних конфліктів;

- медичний і духовний персонал;

- парламентери і особи, які їх супроводжують;

- персонал цивільної оборони;

- персонал, який відповідає за захист і охорону культурних цінностей;

- персонал, який бере участь у гуманітарних акціях;

- цивільні об'єкти і культурні цінності.

Напад на таких осіб та руйнування таких об'єктів забороняється. МГП передбачає індивідуальну кримінальну відповідальність фізичних осіб і зобов'язує держави, які беруть участь у збройному конфлікті, вживати заходи щодо припинення будь-яких порушень його вимог.

Міжнародний кримінальний суд - постійний міжнародний судовий орган, у компетенцію якого входить розгляд справ проти фізичних осіб щодо скоєння ними воєнних злочинів (див. «воєнні злочини»), злочинів проти людяності (див. «злочини проти людяності»), геноциду та агресії.

На 52-й сесії Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення про скликання дипломатичної конференції для заснування Міжнародного кримінального суду. Конференція відбулася в Римі 17 липня 1998 р. Тоді було укладено договір, який отримав назву Римський статут, що набув чинності 1 липня 2002 р.

Міжнародний кримінальний суд може здійснювати свою юрисдикцію щодо будь-якого злочину, передбаченого Статутом, якщо:

• а) ситуація, за якої відбувся злочин, передається Суду державою-учасницею;
• б) ситуація, за якої відбувся злочин, передається Суду РБ ООН;
• в) прокурор сам ініціював розслідування ситуації.

Див. також «Римський статут».

Помилки у вживанні

Журналісти називають Міжнародний кримінальний суд Гаазьким трибуналом. Але краще вживати повну офіційну назву. Адже в Гаазі є й інші міжнародні суди.

Міжнародний суд ООН - головний судовий орган ООН. Заснований Статутом Організації Об'єднаних Націй (підписаний 26 червня 1946 р. в Сан-Франціско). Головна мета — розв'язання спорів між державами та ситуацій, які можуть призвести до порушення миру, мирними засобами, дотримуючись принципів справедливості та міжнародного права, а також надавати консультативні висновки в межах його компетенції.

Суд почав працювати в 1946 р. в Гаазі.

19 квітня 2017 р. Міжнародний суд ООН ухвалив тимчасові заходи у справі «Україна проти Російської Федерації». Він дійшов висновку, що «кримські татари і етнічні українці в Криму залишаються вразливими». Тому він запровадив тимчасові заходи проти РФ для захисту національних меншин в АР Крим і зобов'язав Росію:

• а) утриматися від обмежень стосовно кримських татар на представництво власних інтересів, включаючи відновлення діяльності Меджлісу;
• б) забезпечити ведення навчання українською мовою.

Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії тимчасовий судовий орган, який був створений Радою Безпеки ООН 25 травня 1993 р. на основі резолюції № 827 Ради Безпеки ООН з метою переслідування та притягнення до відповідальності осіб, які вчинили серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 р., порушення законів і звичаїв війни, геноцид і злочини проти людяності на території колишньої Югославії) на території колишньої Югославії в період з 1991 р. Міжнародний трибунал завершив свою роботу 21 грудня 2017 р. За час роботи трибуналу у справах колишньої Югославії були висунуті звинувачення стосовно 161 особи, 90 з яких - засуджені. Розгляди тривали понад двадцять років.

Мінські угоди (домовленості). Усталений термін, яким позначають:

- Мінський протокол («Протокол за результатами консультацій тристоронньої контактної групи щодо спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента Украни П. Порошенка і ініціатив Президента Росії В. Путіна»), підписаний у Мінську 5 вересня 2014 р. (документ підписували представник ОБСЄ Гайді Тальявіні, другий президент України Леонід Кучма, посол Росії в Україні Михайло Зурабов).

- Меморандум про виконання положень Протоколу за результатами консультацій Тристоронньої контактної групи щодо кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану Президента Украни П. Порошенка і ініціатив Президента Росії В. Путіна, підписаний 19 вересня 2014 р.

- Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод, узгоджений на саміті в Мінську 11-12 лютого 2015 р. лідерами Німеччини, Франції, України та Росії у форматі «нормандської четвірки», і підписаного тристоронньою контактною групою (Тальявіні, Кучма, Зурабов).

17 лютого 2015 р. Рада Безпеки ООН прийняла Резолюцію 2202 (2015) із двома додатками:

- Додаток І «Комплекс заходів по виконанню Мінських угод»;

- Додаток ІІ «Декларація Президента Російської Федерації, Президента України, Президента Французької Республіки та Канцлера Федеративної Республіки Німеччина в підтримку Комплексу заходів по виконанню Мінських угод, прийнятого 12 лютого 2015 року».

Для контролю за виконанням Мінських угод передбачено проведення зустрічей з регулярною періодичністю, зазвичай, на рівні вищих посадових осіб, які представляють міністерства закордонних справ.

Зміст Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод:

1. Негайне і всеосяжне припинення вогню в окремих районах Донецької та Луганської областей України і його суворе виконання, починаючи з 00 год 00 хв (київський час) 15 лютого 2015 р.

2. Відведення всього важкого озброєння обома сторонами на однакові відстані з метою створення зони безпеки шириною мінімум 50 км один від одного для артилерійських систем калібром 100 мм і більше, зони безпеки шириною 70 км для РСЗВ і шириною 140 км для РСЗВ «Торнадо-С», «Ураган», «Смерч» і тактичних ракетних систем «Точка» («Точка У»):

- для українських військ: від фактичної лінії зіткнення;

- для збройних формувань окремих районів Донецької та Луганської областей України: від лінії зіткнення згідно з Мінським меморандумом від 19 вересня 2014 р.

Відведення переліченого важкого озброєння має розпочатися не пізніше другого дня після припинення вогню і завершитися протягом 14 днів. Цьому процесу сприятиме ОБСЄ за підтримки Тристоронньої контактної групи.

3. Забезпечити ефективний моніторинг і верифікацію режиму припинення вогню та відведення важкого озброєння з боку ОБСЄ з першого дня відводу, із застосуванням усіх необхідних технічних засобів, включаючи супутники, БПЛА, радіолокаційні системи та ін.

4. У перший день після відводу почати діалог про модальності проведення місцевих виборів відповідно до українського законодавства і Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», а також про майбутній режим цих районів на підставі зазначеного Закону.

Негайно, не пізніше 30 днів з дати підписання цього документа, прийняти постанову Верховної Ради України із зазначенням території, на яку поширюється особливий режим відповідно до Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» на основі лінії, встановленої в Мінському меморандумі від 19 вересня 2014 р.

5. Забезпечити помилування і амністію шляхом введення в силу закону, що забороняє переслідування і покарання осіб у зв'язку з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької та Луганської областей України.

6. Забезпечити звільнення і обмін усіх заручників і незаконно утримуваних осіб на основі принципу «всіх на всіх». Цей процес має бути завершений найпізніше на п'ятий день після відводу.

7. Забезпечити безпечний доступ, доставку, зберігання і розподіл гуманітарної допомоги тим, хто її потребує, на основі міжнародного механізму.

8. Визначення модальностей повного відновлення соціально-економічних зв'язків, включаючи такі соціальні перекази, як виплата пенсій та інші виплати (надходження і доходи, своєчасна оплата всіх комунальних рахунків, відновлення оподаткування в рамках правового поля України). З цією метою Україна відновить управління сегментом своєї банківської системи в районах, де є конфлікт, і, можливо, буде створений міжнародний механізм для полегшення таких переказів.

9. Відновлення повного контролю над державним кордоном з боку Уряду України у всій зоні конфлікту, яке має розпочатися в перший день після місцевих виборів і завершитися після всеосяжного політичного врегулювання (місцеві вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей на підставі Закону України та конституційної реформи) до кінця 2015 р. за умови виконання пункту 11 - в консультаціях і за погодженням з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої контактної групи.

10. Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців з території України під спостереженням ОБСЄ. Роззброєння всіх незаконних груп.

11. Проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 р. нової Конституції, яка передбачає ключовим елементом децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей відповідно до заходів, зазначених у примітці, до кінця 2015 р.

12. На підставі Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» питання, що стосуються місцевих виборів, будуть обговорюватися і узгоджуватися з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках Тристоронньої контактної групи. Вибори будуть проведені з дотриманням відповідних стандартів ОБСЄ при моніторингу з боку БДІПЛ ОБСЄ.

13. Інтенсифікувати діяльність Тристоронньої контактної групи, в тому числі шляхом створення робочих груп щодо виконання відповідних аспектів Мінських угод. Вони будуть відображати склад Тристоронньої контактної групи.

У Мінську працює Тристороння контактна група з представників України, Росії та ОБСЄ. Представники ТКГ та експерти працюють у 4 підгрупах: гуманітарній, соціально-економічній, безпековій, політичній. У кожній підгрупі позиції озвучують (формулюють) представники РФ та України, модерує переговори ОБСЄ. Це дає змогу вирішувати питання безпеки, економіки, політики, соціально-гуманітарні питання.

Міжнародні тимчасові адміністрації - форма забезпечення урядування протягом перехідного періоду на території, де не діють легітимні державні структури. Створення таких адміністрацій узгоджується сторонами конфлікту та затверджується Радою Безпеки ООН, яка приймає відповідну резолюцію на підставі Глави VII Статуту ООН «Дії стосовно загрози миру, порушень миру й актів агресії».

Міжнародна тимчасова адміністрація може виконувати (відповідно до угоди) безпекові (розведення сторін, роззброєння та реінтеграція комбатантів, демілітаризація та розмінування території), поліцейські (створення тимчасових поліцейських сил та судової системи, відновлення правопорядку, сприяння амністії та співпраці з міжнародними трибуналами), політичні (забезпечення громадянських та політичних прав і свобод, створення тимчасових органів місцевого самоврядування, підготовка та проведення місцевих виборів), соціальні (надання гуманітарної допомоги, налагодження системи освіти та охорони здоров'я, повернення внутрішньо переміщених осіб) та економічні функції (відбудова промислових та інфраструктурних об'єктів шляхом залучення міжнародних донорів, сприяння відновленню економічних зв'язків).