25 перемог України

Як Довгорукий отримав по руках. Розгром Ізяславом Мстиславичем засновника Москви

Ізяслав Мстиславич (1146-54 рр.) представляв Київську династичну гілку князів. Він був онуком Володимира Мономаха і сином Мстислава Великого - дуже популярного і впливового київського князя. З іншого боку, він був племінником суздальського князя Юрія Довгорукого і молодший від нього, але тричі переміг його, перетворивши засновника Москви на князя-невдаху. Юрій Довгорукий за час свого тривалого князювання у Суздалі поступово ставав керівником нового етносу, що формувався на основі фіно-угорських племен на північному сході. Юрій Довгорукий був непопулярний у Русі (тобто в Центральній Україні). Довгорукий співпрацював з головним ворогом Русі - половцями. Він не здійснив жодного великого походу на Ізяслава і Київщину без участі половців, та був одружений із половецькою княжною - донькою хана Аєпи.

1150 рр. Ізяслав приймає рішення блискавично йти на Київ, де на той час був Юрій Довгорукий. Перед військом Ізяслав виголошує запальну промову, з якої видно, що більшість його війська становили вихідці з Київщини: «Ви за мною із Руської землі вийшли, своїх сіл і маєтків позбувшись. А я або свою отчину і їх поверну, або голову складу».

Під прикриттям темряви війська Ізяслава підійшли до Білгорода поблизу Києва. Тоді це була друга за могутністю фортеця після Києва. Тільки її вали сягали 16 метрів у висоту. Син Юрія Довгорукого Борис у цей час пиячив з дружиною. Лише в останню мить якийсь митник встиг закрити ворота міста. Але й це не допомогло - коли військо Ізяслава засурмило в труби, син Юрія Довгорукого втік. Він прибіг до Києва, де деморалізував свого батька, перебільшивши сили Ізяслава.

Юрій Довгорукий втік через Дніпро, залишивши власну дружину. 1151 року Юрій Довгорукий спробував переправитися через Дніпро, щоб повернути столицю. Тут сталася одна найбільших «річкових» битв в історії. Від гирла Десни і до сучасного річкового вокзалу ріка була вкрита броньованими кораблями.

Юрію Довгорукому вдалося переправитися лише біля фортеці Заруба (фортеці поблизу с. Трахтемирова Канівського р-ну на Черкащині, затопленої за часів СРСР Канівським водосховищем). Ізяслав організував масштабну оборону Києва, якої місто не знало за всю свою середньовічну історію. Кругова оборона з валами розтягнулася на 10 кілометрів.

У січі на берегах річки Либеді військо Юрія Довгорукого було наголову розгромлене. Його товариш - половецький хан Свенч Бонякович - убитий. На Перепетовому полі (між Білою Церквою, рікою Стугною і Фастовом) війська Юрія Довгорукого були остаточно побиті, захоплені в полон і потоплені в ріці Рутець. Сам князь заледве втік.

У 1152 році Юрій Довгорукий зібрав муромські й рязанські полки, а також половецьку кінноту, і знову спробував вирушити на Київ. Однак, лише тільки почувши про наближення Ізяслава, половці залишають Юрія Довгорукого, а далі втікає й він сам.

Князь Ізяслав Мстиславич у важкій боротьбі з Юрієм Довгоруким встановив повний київський контроль над всією територією від Північного Льодовитого океану до Чорного моря. Практично скрізь сиділи його сини або васали. Землі великокняжого домена, тобто території, керовані безпосередньо великим Київським князем, без використання васалів, розширили Переяславська і Турівська землі. Авторитет князя надзвичайно зріс. Запас міцності Київської держави був на цей час ще настільки великим, що навіть безперестанні війни не змогли вплинути на міжнародний статус країни.