100 Великих діячів культури України

САМОКИШ МИКОЛА СЕМЕНОВИЧ (1860-1944 рр.)

Художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру, графік. Для творів М. Самокиша характерні багатофігурні композиції та динамічність дії. Мистецька спадщина художника (понад 10 000 творів) зберігається в музеях України, Росії та у приватних зібраннях.

М. Самокиш народився у м. Ніжині, де навчався в історико-філологічному інституті — колишній Гімназії вищих наук князя Безбородька. Перша спроба вступити 1878 р. до ПАМ виявилася для Миколи невдалою, проте його зарахували вільним слухачем до батальної майстерні професора Б. Віллевальде1. Через рік М. Самокиш став студентом, до 1885 р. навчався у професорів П. Чистякова та В. Якобі.

1881 р. за картину «Повернення військ на батьківщину» студент М. Самокиш був удостоєний малої золотої медалі. 1882 р. він видав свій альбом офортів, а наступного року одержав премію С. Строганова2 за картину «Поміщики на ярмарку». У 1884 р. М. Самокиш одержав ще одну малу золоту академічну медаль за картину «Епізод битви при Малому Ярославці», присвячену подіям 1812 р. Того самого року картину «Прогулянка» придбав відомий меценат П. Третьяков. У 1885 р. за дипломну роботу «Російська кавалерія повертається після атаки на ворога під Аустерліцем у 1805 р.» художник одержав велику золоту медаль.

1 Богдан (Готфрід) Віллевальде (1818-1903 рр.) здобув славу створенням полотен на тему подій Вітчизняної війни 1812 р. Його картини, що вражають розмірами і ретельністю виконання, возвеличують перемоги російської зброї або присвячені видатним подіям — урочистому відкриттю пам’ятника «Тисячоліття Росії» у Новгороді чи коронації Олександра II у Москві.

2 Сергій Строганов (1794-1882 рр.) — граф, учасник Вітчизняної війни 1812 р. і Кримської війни 1854-1855 рр., засновник Московської рисувальної школи, голова Товариства історії та старожитностей при Московському університеті, засновник Археологічної комісії, яка здійснювала розкопки на території сучасної України. Збирач творів живопису старовинних ікон.

Після стажування у Парижі (1886-1889 рр.) під керівництвом відомого баталіста Е. Детайля М. Самокиш, повернувшись у Росію, створив кілька полотен для Військово-історичного музею у Тифлісі (нині м. Тбілісі у Грузії), завдяки чому здобув репутацію художника-баталіста. 1890 р. за картину «Табун орловських рисаків на водопої» М. Самокиш одержав звання академіка ПАМ, був зарахований до столичного військового відомства, робив замальовки з життя російської армії. Зображувати коней (як зазначав сам М. Самокиш) було одним з його улюблених занять. 1900 р. за картину «Четвірка коней» він одержав срібну медаль Всесвітньої виставки у Парижі.

Дружина художника Олена Судковська (1863-1924 рр.) — учениця видатного художника-баталіста В. Верещагіна, разом із М. Самокишем у 1901-1904 рр. працювала над ілюстраціями до роману М. Гоголя «Мертві душі» та панно для інтер’єрів Вітебського вокзалу в Петербурзі.

З 1894 по 1917 р. М. Самокиш керував батальною майстернею ПАМ, 1913 р. одержав звання професора. За його підручником «Малюнок пером» (який неодноразово перевидавали) опановувало графічну техніку не одне покоління художників.

1904 р. М. Самокиш за завданням редакції журналу «Нива» (для якого він у 1910-1917 рр. створив чимало графічних робіт) виїхав у відрядження на фронт російсько-японської війни. Підсумком цієї поїздки стали цикл «Війна 1904-1905 рр. Зі щоденника художника» (1908 р.) та картина «Ляолян. 18 серпня 1904 р.», яка експонувалась у Військовій галереї Зимового палацу у Петербурзі. До 100-річчя Вітчизняної війни 1812 р. М. Самокиш створив цикл малюнків для «Ниви» та картини «Атака на Шевардінський редут» (епізод Бородінської битви) і «Подвиг солдатів Раєвського під Салтанівкою».

1915 р. разом з п’ятьма студентами М. Самокиш виїхав на фронт Першої світової війни. Частину його малюнків було опубліковано у виданнях Д. Маковського «Велика війна в образах і картинах» і «Російським героям Сербії та Чорногорії» (1915 р.).

Живучи у Петербурзі, М. Самокиш часто приїздив до Харкова, де брав участь у художніх виставках. У 1898-1900 рр. разом з С. Васильківським він працював над альбомом «З української старовини», текст до якого написав відомий український історик Д. Яворницький. Інший альбом — «Мотиви українського орнаменту» (1902 р.) — М. Самокиш створив сам. 1904 р. разом з С. Васильківським він брав участь у створенні Харківської школи малюнка і живопису. Завдяки їх наполегливості будівлю школи було споруджено у стилі «український модерн» (1912-1913 рр., архітектор К. Жуков). З 1912 р. М. Самокиш був у складі Українського художньо-архітектурного відділу при Харківському літературно-художньому гуртку. У Харкові на вулиці Мироносицькій зберігся будинок, під’їзд якого прикрашено розписами С. Васильківського та М. Самокиша, а один з міських провулків носить ім’я М. Самокиша.

З 1918 р. художник жив у Криму: спочатку в Євпаторії, а з 1922 р. — у Сімферополі, де створив художню студію, що, проіснувавши до 1937 р., була реорганізована у Державне художнє училище ім. академіка М. Самокиша (пізніше — Кримське художнє училище). У 1960 р. ім’ям М. Самокиша було названо одну з сімферопольських вулиць, де (з перервами, коли у 1936-1941 рр. він працював у Харківському художньому інституті) мешкав і помер художник.

До творчого доробку майстра належать і твори, присвячені українській історії: «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва у 1648 р.» (1929 р.), «Бій під Жовтими Водами» та «Абордаж турецької галери запорожцями» (обидві — 1930 р.), «Бій Івана Богуна під Монастирищем у 1653 р.» (1931 р.), «Бій під Царичанкою у 1709 р.» та «Похід запорожців на Крим» (обидві — 1934 р.), «Руйнування Батурина Меншиковым», «Кость Гордієнко нищить драгунів Кемпеля» та «Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким» (усі — 1934 р.), «Харківська фортеця XVIII ст.» (1936 р.), «Розгін демонстрації в Києві 1914 р. — у 100-ті роковини з дня народження Т. Шевченка» і «Царські жандарми везуть Шевченка на заслання» (обидві — 1938 р.). Художник створив низку картин, присвячених громадянській війні: «Голод у Криму у 1921-1922 рр.», «Атака будьоннівської кавалерії» (обидві — 1923 р.), «Тачанка» (1930 р.), «Перехід Червоної Армії через Сиваш» (1935 р.), «М. Щорс у бою під Черніговом» (1938 р.).

До творчої спадщини М. Самокиша належить кілька тисяч книжкових ілюстрацій, зокрема до повістей І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» та М. Гоголя «Тарас Бульба». Менш відомими є твори М. Самокиша, написані до 1917 р. Зокрема, він є автором 173 малюнків до 4-томного видання «Великокнязівське, царське та імператорське полювання на Русі» (1896-1911 рр.) із зображеннями мисливських тварин та птахів. До книги мандрівника та етнографа Г. Радде М. Самокиш створив 456 малюнків пером, сепією, тушшю та аквареллю.

Наостанок треба зауважити, що творчий талант М. Самокиша належним чином оцінено нашими сучасниками. Так, на 7-х торгах «Колекційний український, російський, західноєвропейський живопис, іконопис і декоративне мистецтво» Аукціонного дому «Корнерс» в Києві 2008 р. картину «Старосільський вокзал» було продано за 120 тисяч доларів.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.