Реферат на тему

ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

ПЛАН

1. Вступ.

2. Українська державна символіка.

3. Висновок.

ВСТУП

Історія національно-визвольних рухів свідчить, що в моменти їхнього піднесення суспільна увага зосереджується на проблемі джерел історії та симантики національної символіки. Це цілком природно, бо національні символи - не випадкові значки і барви. Вони постають внаслідок історичного та культурного розвитку народу і тісно пов’язані з його духовністю, з його прагненням до єднання, готовністю до здійснення своїх національних завдань та забезпечення національних інтересів.

Українська державна символіка Українська державна символіка, як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР, відображує традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний її символ, нині відомий під назвою «Тризуб».

Перша літописна згадка про тризуб як про вели-кокнязівський знак стосується ХХ ст. Його зображення відоме із печатки Святослава Ігоревича.Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря,а з іншого - тризуб.

Тризуб символізує туж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов (або Вогонь, Воду й Життя).Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви,на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, його зображення знайдено на варязькому мечі,в гербі французької королеви Анни, на надробку св.Еріка у Швеції та ін. Тризуб на час прийняття Руссю-Україною христи-янства був настільки популярним, що хрест довелось об’єднати з ним в один знак,- для сприймання широкими верствами народу.Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках Володи-мирського собору (де тризуб уже ледь помітний).

Кожен символ ставить акценти на різних аспек-тах світобудови, графіка кожного знаку лаконічна чітка і промовиста. Якщо хрест концентрує увагу назначимості для світобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, так і троїстість полум’я-енергії, принцип вогню і поступу. У прямих предків сучасних українців-слов’янського племені полян,званих також «русь» і «сколо- ти», як і у їхніх попередників, паувала триком-понентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської(Київської) дер-жави від трьох братів,що «сіли» на трьох київських горах.Зверхники полян-русів, київські князі, так само, як і царі скіфів, карбували на своїх монетах знак Трійці-Тризуб. Поряд з офіційною функцією державного і релігійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберега. Тризуб зображався як в орнаментах тканин, килимів, карбування, так у рукописних текстах книг, на монетах і печатках, на ювілірних виробах,державних відзнаках, підвісках і навіть на посуді. Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на жаль, у XVII ст. разом із заміною рукописів друкованими книжками. Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих, гірських районів України він живе й досі.Так у Карпатах, під Різдво чи Йордань, селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба.

Крім містичного знака-тризуба українська державна символіка включає жовто-блакитні барви. На відміну від однозначного слова «колір»,сло-во «барва» багатозначне. В старовину воно озна-чало не лише певний колір, але й уніфікований одяг,тобто належність до певної групи людей.Один з діалектних варіантів слова«барва» набув значення матеріального барвника, це слово «фарба», інший «варна» - зберіг лише його друге значення: певної групи людей. У давніх аріїв було три барви (варни): біла - старшина, жреці - правителі, яких звали рахмани (брахмани) ; червоно - малинова - воїни (шатри, кшаттії) ; чорна - сіячі та скотарі (вайш’ї і шудри). Запорожці, як люди, що повністю присвятили себе священній війні за Україну, дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів - зодягались у червоно-малиновий одяг і мали, мрім мирного жовто-блакитного, бойовий, червоно-малиновий стяг; гетьман мав срібно-білого прапора,військово-магнатськи формування - червоно-білого,а військово-народні -червоно-чорного. Оскільки гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини, то від козацтва, то від селян, а то й від усіх зразу - він мав бунчуки білого, червоного, та чорного кольорів. Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по білому, що символізує єдність усіх груп (барв, варн) у одному народі. Можна наводити чимало пикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні, але жоден зцих традиційних кольорів не став державною бар-вою в силу двох причин. Перша полягає в тому, що ця барва є спільною для десятків націй і на-родностей,які розвинулися з єдиної давньоарійської спільності,а друга - в тому, що за цими кольорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною барвою стала інтегруюча релігійна блакитно - жовта.

Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність.

Коли ж нація почала оживати, відродилась і символіка.Національна барва з’являється по всій Україні і,насамперед, у розписах церков та у цер-ковних речах -ризах, фарбованій різьбі іконостасів. Ця барва оживає також у творах мистецтва - мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто - блакитних тканин, у гербах українських земель. Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотолтою підковою і золотим кавалерським хрестом.

Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно-жовтою барвою,яка виразно виявилася за середньовіччя, коли почалась повсюдна фіксація та форма-лізація національної символіки. Як відомо,Київщина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина - золотого лева на голубому полі. Так на землях України узаконилась одна-кова національна барва. Збіг досить промовистий, якщо зважити,що ці землі на той час не були об’єд нані в єдиній Український державі. Жовто-блакитна барва була наствльки усвідомленою як національна українська, що узаконення Центральною Радою жовто - блакитного прапора як державного символа, яке сталось 22 березня 1918 р., не викликало ні в Україні, ні в Росії жодного сумніву, що до правомврності цього акту.

Висновок Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро, а жовто - блакитна барва, як Українська національна символіка, утвердилась на всіх материках планети.