Реферат на тему
Академік Ю.М. Таран-Жовнір - вчений, педагог, ректор
Юрій Миколайович народився 26 червня 1927 року в м.Новомосковську Дніпропетровської області, в інтелігентній вчительській сім’ї. У 1973 році він закінчив екстерном середню школу в м. Горькому.
Повоєнна Москва. Високий, худорлявий хлопчик, що приїхав на один день із Горького, із буйним рудуватим волоссям, у пошарпаних, не по зросту, брюках та у сорочці, яка вигоріла на сонці, вперше у столиці. Все цікаво. А для нього, заповзятого книжника, особливо цікаві букіністичні магазини. І раптом – Діккенс, “Записки Піквікського Клубу”! Не замислюючись, на останню десятку він купує книгу і “зайцем” повертається додому в Горький. Так відбулася перша зустріч Юрія зі славетним містером Піквіком та членами його клубу, так почалася любов до Діккенса, до англійського гумору, до книг, – любов, що зберіглася на все його життя.
У 1949 році Юрій Миколайович закінчив технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інститута. Вже у студентські роки його принадили металографічні дослідження сплавів. Великий вплив на формування його як професіонала-металографа здійснив член-кореспондент Академії Наук України, завідуючий кафедрою металознавства К.П.Бунін, який володів чудовим даром захоплювати своїх учнів дослідницькою роботою.
…Величезна кімната в комунальній квартирі на верхньому поверсі будинку № 11 по вулиці Дзержинського. У кімнаті – багато квітів в горщиках на вищербленій паркетній підлозі та на підвіконні, великий акваріум з буйними водоростями. На стіні над диваном величезна карта світу – Юрій дуже любив географічні карти. Біля протилежної стіни – металеве ліжко батьків, прикрашена хромованими кульками. Посеред кімнати над столом з “колишніх часів” на шнурах звисає з високої стелі шовковий абажур з торочками. Типова квартира-кімната у комуналці тих часів. Її відмінність становила лише величезна кількість книг, яким тісно на полицях і вони усюди – на підвіконні, на столі і навіть купкою у куті на підлозі. Тут любили книги і читали із захопленням усі – і мати Олена Семенівна, вчитель мови і літератури, і батько Микола Васильович, вчитель фізики і директор школи у Кайдаках (вдома його жартома так і звали: “директор”), і син Юрій. Взаємовідносини у сім’ї – дружні, поважливі. Батьківська та синова любов проявляються у взаємній повазі і безмежній довірі.
Дослідницьку роботу Ю.М.Таран розпочинає у 1948 році при проведенні аналізу структуроутворення в інструменті із швидкоріжучих сталей. Результати цих досліджень було використано при розробці технології виробництва литих фрез із швидкоріжучої сталі на Дніпропетровському Південному машинобудівному заводі. Саме при проведенні цих досліджень він познайомився із різноманітною морфологією карбідних евтектик, вивчення яких згодом стало головним напрямком його наукової діяльності.
Працюючи після закінчення вузу інженером-дослідником ЦЗЛ Південмаша, Ю.М.Таран займається удосконаленням технології виробництва деталей із чавуну. Це був період революційних новацій в світовому чавуноливарному виробництві, і бунінська школа металографів-чавунщиків займає провідні позиції в розробленні теорії нових високоміцних чавунів. Вступаючи 1951 року в аспірантуру до К.П.Буніна, Юрій Миколайовичобирає тему дисертаційної роботи, пов’язану із високоміцним чавуном, і одержує нові дані про фізико-хімічну природу та молекулярно-кінетичні закономірності формування кулеподібного графіту.
Гідно здивування, як Юрій Миколайович – аспірант, інтенсивно працював над дисертаційною темою. Структура графітових глобулів вивчалася на металомікроскопі шляхом послідовного фотографування перерізів після зішліфування буквально мікронних шарів. Для кожної чергової зйомки треба було відполірувати шліф, винайти в полі зору металомікроскопа потрібну глобулю, що саме по собі дуже складно, оскільки “картинка” змінюється при кожному зішліфуванні. Фотографували на скляні платівки, які складали в коробки від цигарок “Казбек”. І ось, коли коробок “Казбек” накопичилось кілька десятків (а в кожній – 6-8 платівок), виникла ідея фотографувати структуру в поляризованому світлі, оскільки при цьому она виглядає більш рельєфною. Рішення було прийнято без гаяння часу і … уся робота розпочалася з початку. Справжній приклад наукової сумлінності та працьовитості!
Після захисту кандидатської дисертації у 1954 році Юрій Миколайович працює асистентом, а з 1959 по 1963 рік – доцентом кафедри металознавства ДМетІ. В цей період він формується як педагог вищої школи, створює свої лекційні курси, пише учбові посібники.
У 50-ті роки однією з особливостей ДМетІ була сатирична стінна газета “Крокодил”. Вона виходила приблизно раз на місяць та, звичайно, до усіх святкових дат. Біля кожного нового номера товпилися читачі, іноді цей натовп не сходив кілька днів. Теми підказувало саме інститутське життя, студентське середовище. Карикатури і дружні шаржі супроводжувались віршованими текстами. Яскрава, злободенна і неодмінно дотепна газета користувалась повагою і любов’ю. А випускав “Крокодил” майже стабільний склад редколегії. “Майже” тому, що в її постійному складі були такі незвичайні особи з числа викладачів інституту, як Всеволод Сігізмундович Гудинович, Юлій Натанович Гарбер, Анатолій Володимирович Праздников і, звичайно, Юрій Миколайович Таран.
У 1961 році він стає заступником декана технологічного факультету ДМетІ, працює над удосконаленням учбового процесу, організує роботу гуртків студентського наукового товариства, культурно-масову та спортивну роботу на факультеті.
У 1963 році К.П.Бунін запрошує Ю.М.Тарана до науково-дослідницького інституту чорної металургії Мінчормету СРСР. Він керує роботами, спрямованими на підвищення якості валового прокату і удосконалення металургійних технологій. Це процеси нескінченної прокатки, пресування брикетів залізорудної сировини, формування якісних злитків, одержання холоднокатаного листа.
В цей час у відділі працювало біля 40 співробітників різних спеціальностей – металознавці, термісти, металофізики, ливарники, прокатчики та ін. В швидкому розвитку відділа, в опануванні його лабораторної бази проявилися ділові якості, ініціативність і наполегливістьЮрія Миколайовича, вміння підбирати помічників і керувати ними. Відділ складався з кількох спеціалізованих груп, які досконало опанували окремі методики і працювали над самостійними питаннями в межах загальних наукових напрямів. Юрій Миколайович постійно вникав в діяльність кожної групи, забезпечував оперативне обговорення та використання отриманих результатів, не обмежуючи ініціативу кожного співробітника, не підганяючи його і не нав’язуючи інші підходи. Це в значній мірі сприяло зростанню кваліфікації співробітників, накопиченню оригінальних результатів, котрі швидко ставали дисертаційними темами.
Основні напрямки роботи Ю.М.Тарана в цей період – дослідження процесів кристалізації сірих (аустенітно-графітних) та білих (аустенітно-карбідних) чавунів, із особливою орієнтацією на проблеми термокінетики кристалізації, утворення кулеподібного графіту при модифіціюванні чавуну, будови первинного карбіду, конструкції евтектичних структур в сплавах заліза різного складу. Ним були виконані поглиблені дослідження впливу на механічні властивості виливків і на будову різних форм графітних кристалів у чавуні модифіціювання (магнієм, рідкоземельними елементами, іттрієм), вакуумування, перегрівання розплаву, процесів відбілювання чавуну. Вивчався також вплив мікролегірування та легірування (додаванням марганцю, хрому, ванадію, ніобію, бору та ін.) на структуру і властивості сірих та частково відбілених чавунів.
Очоливши у 1964 році відділ металознавства ІЧМ, Юрій Миколайович керував роботами, спрямованими на підвищення якості прокатних валків та удосконалення технологій металургійних виробництв, окремо, виробництва автолиста і сортового прокату для холодної висадки та калібрування. Роботи по удосконаленню технологій охоплювали вивчення структурних змін в сталі в осередку деформації при прокатці, особливостей формування макроструктури злитка напівспокійної сталі, вибору раціональних інструментальних матеріалів для ряда металургійних машин. Особлива увага приділялась доволі актуальній для народного господарства країни проблемі підвищення технологічних та експлуатаційних властивостей тонкого листа з низьковуглецевої сталі. Результати досліджень по цій проблемі сприяли впровадженню на “Запоріжсталі”, ММК і КарМК виробництва високоякісної листової сталі для вітчизняних автозаводів.
Захистом у 1969 році Ю.М.Тараном докторської дисертації “Генеза та морфологія евтектик сплавів заліза” успішно був підведений підсумок дослідженням процесу твердіння чавунів, у якому головну роль відіграє евтектичний розпад рідкого розплаву.
У 1972 році Ю.М.Тарана було обрано членом-кореспондентом, а у 1982 – дійсним членом (академіком) Академії Наук УРСР (нині – Національна Академія Наук України).
У 1974 році Юрій Миколайович отримав пропозицію повернутися до ДМетІ на посаду ректора. Це була дуже серйозна пропозиція, по суті, мова йшла про крутий поворот в його житті. Будучи за природою і величезним досвідом роботи вченим-дослідником, за характером – доброю і м’якою людиною, яка не мала досвіду адміністративної і господарської роботи в великій організації, якою був ДМетІ, Юрій Миколайович повинен був залишити колектив і умови роботи, з якими зжився так міцно, як тільки це властиво його характеру вірної та надійної людини, і буквально пірнути в нову, багато в чому незнайому сферу діяльності. Юрій Миколайович зважува усі “за” і “проти”… Мабуть, остаточне рішення визріло після його фрази: “Все ж генетично я – викладач, вчитель. Це в мене від батька і матері. І було б нечесно порушити сімейну традицію. Ну, буду суміщати ректорство з науковою діяльністю”.
З 1974 по 2001 роки Ю.М.Таран – ректор ДМетІ, один із найвідоміших ректорів України. Під його керівництвом ведеться робота над удосконаленням учбового процесу з цілого ряду напрямків: розвиток інформаційно-регулюючої системи міжсесійного контролю, розроблення активних методів навчання, широке залучення студентів до участі в дослідницькій діяльності кафедр, стимулювання навчання науково-технічній творчості, впровадження комплексного дипломного проектування, комп’ютеризація учбового процесу та усієї життєдіяльності внз. Багато енергії і сил ректор вкладає в розширення учбово-матеріальної бази вузу, в будівництво нових учбово-дослідницьких корпусів, у створення нових факультетів і кафедр, у збільшення контингенту студентів і розширення спектру підготовки інженерів і наукових працівників. Саме Юрій Миколайович привів колектив ДМетІ, а згодом Державної металургійної академії України до найвищого рівня в Україні – Національної металургійної академії України (Наказ Президента України про надання статусу був підписаний у 1999 році).
В списку наукових трудів Ю.М.Тарана понад 600 публікацій, у тому числі 16 книг і брошур, диплом про наукове відкриття, понад 90 авторських свідоцтв про винаходи, 6 патентів. Він лауреат престижних наукових премій імені Д.К.Чернова (1990 р.), імені Ярослава Мудрого (1994 р.), імені К.Ф.Стародубова (1996 р.), кількох міжнародних наукових премій. Юрій Миколайович підготував біля 60 кандидатів і 7 докторів наук. Він нагороджений медаллю “За трудову відзнаку” (1963 р.), орденами Трудового Червоного Прапора (1971 та 1981 рр.), Жовтневої революції (1986 р.), Ярослава Мудрого V ступеня (1997 р.), та “За заслуги” ІІІ ступеня (1999 р.), був обраний академіком Академії наук вищої школи України (1992 р.) та академіком Академії інженерних наук України (1991р.). Ю.М.Таран керував відділенням матеріалознавства та металургії Академії інженерних наук України, був академіком-секретарем відділення металургії Академії наук вищої школи України, президентом Асоціації металознавців і термістів України, майже 25 років очолював правління обласної організації товариства “Знання”, був головою спеціалізованої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій, головним редактором журналу “Теорія і практика металургії”, членом редколегій ряда інших журналів.
Видатний вчений, талановитий педагог і організатор, громадський діяч і просвітитель Юрій Миколайович Таран-Жовнір завжди буде разом зі своїми учнями, із тими, кому він передав часточку свого серця і душі.
Література
1. Віктор Корж. Сяйво рідної землі. Люди ленінської доблесті. Нариси. – Дніпропетровськ: Промінь, 1980. – С. 132-142.
2. 2.Олександр Билінов. Велика рідня. Працею звеличені. Герої Соціалістичної Праці. – К.: Радянська школа, 1972. – С. 221-231.
3. 3.Вихователі // Україна. – 1974. – №40 (768). – С. 1-2.
4. 4.Их имена занесены в “Книгу ленинской трудовой славыДнепропетровщины”//Днепровская правда. – 1970. – № 82 (7993). – С. 2.
5. 5.Загальноосвітня неповна середня санаторна школа-інтернат№3 для дітей, хворих на сколіоз. Управління освіти та наукиДніпропетровської облдержадміністрації. – Дніпропетровськ: Зоря, 2003. – С. 6.
6. 6.Указ Президиума Верховного СоветаСССР о присвоении звания Героя Социалистического труда наиболееотличившимся учителям // Учительская газета. – 1968. – №77 (5902) – С. 1.
7. 7.Відділ кадрів Управління освіти та науки Дніпропетровської облдержадміністрації. Особова справа Чорнобаєвоі М.П. – 28 с.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України