Історичні статті
Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції
В 1991 році країнами ЕС приймається Маастріська угода, суть якої характерезує якісно новий етап в еволюції ЕС. На основі зазначеної угоди передбачається створення економічного та валютного союзу, який має наметі :
усунути ще діючі обмеження вільного руху капіталів в Португалії та Греції. Країни ЕC орієнтуються на прийняття заходів щодо стабілізації грошової системи і закріплення бюджетної дісципліни, хоча проведення економічної, грошової і валютної політики залишається прирогативою окремих країн ;
створити Европейський валютний інститут, який має готувати документи, заходи та інструментарій для проведення з 1999 року єдиної грошової та валютної політики ;
створити Европейський центральний банк в 1999 році, який разом з Центральними банками держав-членів становить Европейську систему центральни ;
Але новий рівень економічної інтеграції може бути досягнений лише за умови, що країни-учасниці відповідають деяким принциповим крітеріям :
стабільність цін, коли середньорічний рівень інфляції в окремій країні не перевищує відповідного рівня в трьох країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 1,5 % ;
внутрішній борг країни не перевищує 60 % ВВП а зовнішній - 3 % ;
збалансованість процентних ставок, коли їх середньорічний рівень в окремій країні не перевищує відповідного рівня в країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 20 % ;
стабільність валютних курсів, коли валюта окремих країн не девальвується без згоди інших країн-учасниць і має відповідати нормам ЕС ;
Зауважимо, що на данний момент цім нормам відповідають лише ФРН, Франція та Люксимбург .
Згідно з Маастіською угодою значно посилюється політична взаємодія країн ЕС. Формується політичний союз з такими завданнями :
провадити загальну зовнішню політику та політику в галузі безпеки ;
посилювати роль Европарламенту ;
провадити загальну політику в галузі юстиції та зовнішніх справ ;
У цілому підводячи риску під сорокарічним перерозподілом цілей та завдань у межах ЕС, Маастріська угода надала Союзу таких функцій :
Створення та управління єдиною валютою .
Координація та контроль у проведенні єдної економічної політики .
Заснування та захист Єдиного ринку на засадах вільної та справедливої конкуренції .
підтримання рівності з певним перерозподілом коштів між багатими та бідними регіонами .
Підтримка законності та правопорядку .
Визначення і розвиток фундаментальних прав і свобод окремих громадян .
Управління зовнішньою політикою, включаючи всю галузь закордонних справ і політики безпеки .
Формування спільної оборонної політики .
Як реальність формується конфедеративне співтовариство держав, що мають єдиний парламент та уряд, об'єднане громадянство ( поряд з національним), єдину економічну і соціальну політику з координацією зовнішньоекономічної діяльності всіх країн учасниць .
Але у процесі західноевропейської інтеграції виявилися внутрішні та зовнішні суперечності .
Головною причиною внутрішніх суперечностей є нерівномірність госрподарського розвитку та диспропорції економічної структури за теріторією, які доцільно розглядати в трьох аспектах :
1 ) з точки зору різниці в ресурсному потенціалі та розвитку окремих країн ЕС ;
2 ) у межах економік кожної країни .
3 ) за регіонами Европи .
Різниці в наявності і стані ресурсного потенціалу, структурі, темпах та ріівнях економічного розвитку спричинили появу в межах ЕС двох груп країн - економічно сильних ( ФРН, Франція, Італія, Великобританія та ін. ) і економічно відносно слабких ( Ірландія, Іспанія, Португалія, Греція ) .
Найбільші диспропорції в межах національних економік притаманні Італії ( високорозвинена північ та менш розвинутий південь ), Великобританії ( відносна економічна відсталість Північної Ірландії та Уельсу ), Франції, Іспанії, Португалії.
Згадані диспрпорції формують нерівномірний економічний розвиток Західної Европи вцілому : найбільш розвинені ройони ЕС за величиною ВВП на душу населення у 6 разів превищують відсталі. Існує поділ на багату північ та бідний південь. У бідних регіонах найвищий рівень інфляції, безробіття наявні аграрні проблеми.
Функціоування ЕС як інтеграційного угрупування з єдиною наднаціональною системою управління породжує нову групу суперчностей : диспропорції регульованої та ринкових сфер ; суперечності між національними та над національними органами. Актуальними для ЕС залишаються інстуціональні проблеми інтеграції : демократичний контроль над політикою ЕС, розподіл повноважень та функцій між органами ЕС, політика щодо прийняття нових членів.
Р Е Ф Е Р А Т ї
на тему :
Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції
Р Е Ф Е Р А Т ї
на тему :
Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції
Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції
В 1991 році країнами ЕС приймається Маастріська угода, суть якої характерезує якісно новий етап в еволюції ЕС. На основі зазначеної угоди передбачається створення економічного та валютного союзу, який має наметі :
усунути ще діючі обмеження вільного руху капіталів в Португалії та Греції. Країни ЕC орієнтуються на прийняття заходів щодо стабілізації грошової системи і закріплення бюджетної дісципліни, хоча проведення економічної, грошової і валютної політики залишається прирогативою окремих країн ;
створити Европейський валютний інститут, який має готувати документи, заходи та інструментарій для проведення з 1999 року єдиної грошової та валютної політики ;
створити Европейський центральний банк в 1999 році, який разом з Центральними банками держав-членів становить Европейську систему центральни ;
Але новий рівень економічної інтеграції може бути досягнений лише за умови, що країни-учасниці відповідають деяким принциповим крітеріям :
стабільність цін, коли середньорічний рівень інфляції в окремій країні не перевищує відповідного рівня в трьох країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 1,5 % ;
внутрішній борг країни не перевищує 60 % ВВП а зовнішній - 3 % ;
збалансованість процентних ставок, коли їх середньорічний рівень в окремій країні не перевищує відповідного рівня в країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 20 % ;
стабільність валютних курсів, коли валюта окремих країн не девальвується без згоди інших країн-учасниць і має відповідати нормам ЕС ;
Зауважимо, що на данний момент цім нормам відповідають лише ФРН, Франція та Люксимбург .
Згідно з Маастіською угодою значно посилюється політична взаємодія країн ЕС. Формується політичний союз з такими завданнями :
провадити загальну зовнішню політику та політику в галузі безпеки ;
посилювати роль Европарламенту ;
провадити загальну політику в галузі юстиції та зовнішніх справ ;
У цілому підводячи риску під сорокарічним перерозподілом цілей та завдань у межах ЕС, Маастріська угода надала Союзу таких функцій :
Створення та управління єдиною валютою .
Координація та контроль у проведенні єдної економічної політики .
Заснування та захист Єдиного ринку на засадах вільної та справедливої конкуренції .
підтримання рівності з певним перерозподілом коштів між багатими та бідними регіонами .
Підтримка законності та правопорядку .
Визначення і розвиток фундаментальних прав і свобод окремих громадян .
Управління зовнішньою політикою, включаючи всю галузь закордонних справ і політики безпеки .
Формування спільної оборонної політики .
Як реальність формується конфедеративне співтовариство держав, що мають єдиний парламент та уряд, об'єднане громадянство ( поряд з національним), єдину економічну і соціальну політику з координацією зовнішньоекономічної діяльності всіх країн учасниць .
Але у процесі західноевропейської інтеграції виявилися внутрішні та зовнішні суперечності .
Головною причиною внутрішніх суперечностей є нерівномірність госрподарського розвитку та диспропорції економічної структури за теріторією, які доцільно розглядати в трьох аспектах :
1 ) з точки зору різниці в ресурсному потенціалі та розвитку окремих країн ЕС ;
2 ) у межах економік кожної країни .
3 ) за регіонами Европи .
Різниці в наявності і стані ресурсного потенціалу, структурі, темпах та ріівнях економічного розвитку спричинили появу в межах ЕС двох груп країн - економічно сильних ( ФРН, Франція, Італія, Великобританія та ін. ) і економічно відносно слабких ( Ірландія, Іспанія, Португалія, Греція ) .
Найбільші диспропорції в межах національних економік притаманні Італії ( високорозвинена північ та менш розвинутий південь ), Великобританії ( відносна економічна відсталість Північної Ірландії та Уельсу ), Франції, Іспанії, Португалії.
Згадані диспрпорції формують нерівномірний економічний розвиток Західної Европи вцілому : найбільш розвинені ройони ЕС за величиною ВВП на душу населення у 6 разів превищують відсталі. Існує поділ на багату північ та бідний південь. У бідних регіонах найвищий рівень інфляції, безробіття наявні аграрні проблеми.
Функціоування ЕС як інтеграційного угрупування з єдиною наднаціональною системою управління породжує нову групу суперчностей : диспропорції регульованої та ринкових сфер ; суперечності між національними та над національними органами. Актуальними для ЕС залишаються інстуціональні проблеми інтеграції : демократичний контроль над політикою ЕС, розподіл повноважень та функцій між органами ЕС, політика щодо прийняття нових членів.
Р Е Ф Е Р А Т ї
на тему :
Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції
Р Е Ф Е Р А Т ї
на тему :
Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції
Маахстріхська угода, новий етап західноевропейської інтеграції
В 1991 році країнами ЕС приймається Маастріська угода, суть якої характерезує якісно новий етап в еволюції ЕС. На основі зазначеної угоди передбачається створення економічного та валютного союзу, який має наметі :
усунути ще діючі обмеження вільного руху капіталів в Португалії та Греції. Країни ЕC орієнтуються на прийняття заходів щодо стабілізації грошової системи і закріплення бюджетної дісципліни, хоча проведення економічної, грошової і валютної політики залишається прирогативою окремих країн ;
створити Европейський валютний інститут, який має готувати документи, заходи та інструментарій для проведення з 1999 року єдиної грошової та валютної політики ;
створити Европейський центральний банк в 1999 році, який разом з Центральними банками держав-членів становить Европейську систему центральни ;
Але новий рівень економічної інтеграції може бути досягнений лише за умови, що країни-учасниці відповідають деяким принциповим крітеріям :
стабільність цін, коли середньорічний рівень інфляції в окремій країні не перевищує відповідного рівня в трьох країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 1,5 % ;
внутрішній борг країни не перевищує 60 % ВВП а зовнішній - 3 % ;
збалансованість процентних ставок, коли їх середньорічний рівень в окремій країні не перевищує відповідного рівня в країнах з найкращими показниками і вцілому не буде вищий за 20 % ;
стабільність валютних курсів, коли валюта окремих країн не девальвується без згоди інших країн-учасниць і має відповідати нормам ЕС ;
Зауважимо, що на данний момент цім нормам відповідають лише ФРН, Франція та Люксимбург .
Згідно з Маастіською угодою значно посилюється політична взаємодія країн ЕС. Формується політичний союз з такими завданнями :
провадити загальну зовнішню політику та політику в галузі безпеки ;
посилювати роль Европарламенту ;
провадити загальну політику в галузі юстиції та зовнішніх справ ;
У цілому підводячи риску під сорокарічним перерозподілом цілей та завдань у межах ЕС, Маастріська угода надала Союзу таких функцій :
Створення та управління єдиною валютою .
Координація та контроль у проведенні єдної економічної політики .
Заснування та захист Єдиного ринку на засадах вільної та справедливої конкуренції .
підтримання рівності з певним перерозподілом коштів між багатими та бідними регіонами .
Підтримка законності та правопорядку .
Визначення і розвиток фундаментальних прав і свобод окремих громадян .
Управління зовнішньою політикою, включаючи всю галузь закордонних справ і політики безпеки .
Формування спільної оборонної політики .
Як реальність формується конфедеративне співтовариство держав, що мають єдиний парламент та уряд, об'єднане громадянство ( поряд з національним), єдину економічну і соціальну політику з координацією зовнішньоекономічної діяльності всіх країн учасниць .
Але у процесі західноевропейської інтеграції виявилися внутрішні та зовнішні суперечності .
Головною причиною внутрішніх суперечностей є нерівномірність госрподарського розвитку та диспропорції економічної структури за теріторією, які доцільно розглядати в трьох аспектах :
1 ) з точки зору різниці в ресурсному потенціалі та розвитку окремих країн ЕС ;
2 ) у межах економік кожної країни .
3 ) за регіонами Европи .
Різниці в наявності і стані ресурсного потенціалу, структурі, темпах та ріівнях економічного розвитку спричинили появу в межах ЕС двох груп країн - економічно сильних ( ФРН, Франція, Італія, Великобританія та ін. ) і економічно відносно слабких ( Ірландія, Іспанія, Португалія, Греція ) .
Найбільші диспропорції в межах національних економік притаманні Італії ( високорозвинена північ та менш розвинутий південь ), Великобританії ( відносна економічна відсталість Північної Ірландії та Уельсу ), Франції, Іспанії, Португалії.
Згадані диспрпорції формують нерівномірний економічний розвиток Західної Европи вцілому : найбільш розвинені ройони ЕС за величиною ВВП на душу населення у 6 разів превищують відсталі. Існує поділ на багату північ та бідний південь. У бідних регіонах найвищий рівень інфляції, безробіття наявні аграрні проблеми.
Функціоування ЕС як інтеграційного угрупування з єдиною наднаціональною системою управління породжує нову групу суперчностей : диспропорції регульованої та ринкових сфер ; суперечності між національними та над національними органами. Актуальними для ЕС залишаються інстуціональні проблеми інтеграції : демократичний контроль над політикою ЕС, розподіл повноважень та функцій між органами ЕС, політика щодо прийняття нових членів.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України